Фото албум

Вечар поезиї у Риєки

Соботу, 21.11.2009. року у просторийох Филодраматики Дружтво Русинох и Українцох „Калїна”- Риєка отримало вечар поезиї Василя Семеновича Стуса (1938-1985). Його поезия пошвецена українскому народу и України. У своїм крадким живоце ше борел за людски права и бул отворени процивнїк владаюцого систему. Бул гарештовани, його поезия забраньована и знїчтожована, преводзел зоз Английского, Нємецкого, Французкого, Шпанского, Талиянского...и ище вельо того.

Василь Семенович Стус (1938-1985)

ВЕРЕСНЕВА ЗЕМЛЯ

 Земле моя,
всеплодющая мати!
І. Я. Франка

 Я до тебе прийду і змовкну.
І нічого тобі не скажу.
Пожури ти мене,
Пожур —
Вже чи лагідно, чи жорстоко.
Земле рідна! Сором мені —
Що докину до твого золота?
Марно зринули юні дні,
Нині ж сушить мене гризота.
Разом з осінню я догорів,
Листям осені опадаю,
І між млисто-гірких вечорів
Неприкаяний, сам блукаю.
Осінь крилами в груди б'є.
О, Вкраїно моя осіння!
Чом забракло мені уміння
Звеселити серце твоє?
Голубінь моя, голубінь!
Розтривого моя і муко!
Чом не можу я дать тобі
Своє серце — у добрі руки?
О, коли б то, коли б я зміг!
Рідну землю, тривогами краяну,
Проорав би, як переліг,
В ріллях радості неокраїх!
Земле рідна! Тобі одній
Я волів би служить до скону.
До твоїх до прийдешніх днів
Дотягнутися б хоч рукою.